Літературний гурток 'Поетична вітальня' гімназії №39 імені гетьмана Богдана Хмельницького (м. Київ) Керівник - письменниця Марія Морозенко

Микола Завгородній

погляд на світ, як пошук себе у світі



Випускник гуртка Микола Завгородній – по-своєму особливий поет. У своїй творчості він виріс стрімко та перспективно. Любить і вміє навчатись на чудових зразках поезії. Від наслідування класиків прийшов до вираження власного "Я". Зараз пише прозу. Хоча іще не читала її, але маю певність, що це цікаві тексти, які може написати саме такий глибокий, начитаний, цікавий, із почуттям власної гідності автор.

Коля вміє розрізняти рівень написання вірша, завдяки чому може вести студійну роботу. Рік був куратором гуртка із числа учнів-гуртківців. Виважений, діловий, конструктивний. Навчається у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Є у нього одна важлива особливість. Коля дуже серйозно ставиться до власного обдарування. Надсилаючи листи з віршами, переписуючи чи видруковуючи їх, завжди чекає чесної розмови про художній рівень власних творів. Приходить до нас попри різні життєві завади, занятість тощо. І це велика перевага людини, яка не тільки мріє вирости у поета, а й робить реальні кроки задля цього. Це заслуговує великої поваги. Вірю, що у його творчій біографії все буде добре. Щасти тобі, Колю. 

 

 

 

 

                                                                     ****

Небачене, нечуване, забуте...

Й відроджене, неначе випадково.

Зумисне серцем у глибинах скуте,

Що нині розквітає кольорово.

 

Як сяють, наче зорі, карі очі!

Тепло, що з вуст зринає у тумані,

І днини ясної, і у обіймах ночі -

Пресвітлі у душі ці риси ткані...

 

Далеко, але і водночас близько.

Від цього б'ється швидше щось ліворуч...

Нехай і важко... холодно чи слизько.

Так добре, коли ти зі мною поруч.

 

 

****
Чи не той то збіг раптовий,
Чи не те це серце світле,
Чи не та близька основа,
Чи не ті слова привітні?

Грає море, топить горе,
Сяють зорі над наметом.
Сонце, сховане за гори,
Вимальовує кларнети...

Квітнуть квіти, віз Чумацький
Тихо котиться до хати.
І стоїть біля багаття
Наша Україна-мати. 

 

 

ЗОРЕПАД

Хто бачив зорепад? Посеред ночі,

Коли світанок міцно-міцно спить,

Погляну я в твої бездонні очі

І віддзеркалиться у них прекрасна мить.

 

Тремтяче серце, тишею повите,

Неначе не належить вже мені,

Промінням сонця все живе зігріте.

Був зорепад – насправді, не вві сні.

 

 

*****

Расскажи мне свои мечты,

Повинуясь сердечному взгляду.

Где, быть может, с тобою я рядом,

И в ответ улыбаешься ты.

 

Расскажи мне печали и грусть:

Жизнь не раз повернет направленье,

И какое б не было волненье -

Побушует на сердце, и пусть!

 

Расскажи мне, что скажет душа:

Где она позабыла ненастье,

Почему в ней покоится счастье?!

Буду слушать тебя, не дыша.

          


  Нагадай мені про себе

Нагадай мені про себе,

Раз на день.

Я думками лину в небо

До знамень...

 

Сіруваті тижні йтимуть

Все скоріш.

Золотаво-білі зливи

Б’ють, мов ніж.

 

Я спалю свою нікчемну

Повість літ:

Стане попелом таємний

Цілий світ;

 

Най вмирає, най палає

На очах,

Що породжує тривалий

Біль і страх.

 

Відбудується, заквітне

Родить плід, -

Стане радісним, привітним

Юний дід.

 

Пасма сивого волосся

Світлі знов.

Як колись чарує осінь

І любов...

 

Нагадай мені про себе,

Не забудь.

Із тобою, і до неба -

Моя путь.

           07.09.14., (21:50)

 

 

*****

Холод зимнего асфальта,

Теплый огонек в домах,

Глыбы серые базальта,

Осветленные в снегах...

 

Ходит ветер по аллеям,

Топчет землю без вины,

И дрожат в ряду деревья,

Фонарей горят огни.

 

Озарение атмосферы

Светит снежными вихрами.

Не видны на небе сферы

За волнистым океаном.

 

Холод зябнет, и теплеют

Глыбы белого базальта,

И шаги мои согреют

Холод зимнего асфальта.

 

***** 

Капайте, капли, капелью,
Звоном малиновым на земь,
Яркой волнующей трелью,
Музыкой тонкой, прекрасной!

Капайте, капли, живее,
Громче звените в паденьи,
В сердце чтоб было светлее
От ваших брызг отражений!

Капайте, капли, стучите
По засыпающей крыше!
Пусть вы немы и молчите, -
Речи я ваши услышал...

Капайте, капли, я верю
В то, что не зря так стараясь,
В сердце надежду посеял!
Капайте вниз, освещаясь...

Неуловимо сиянье
Над неизведанной сенью.
Стук, тишина и молчанье...
Капайте, капли, капелью.




Обновлен 24 сен 2014. Создан 18 янв 2014



  Комментарии       
Всего 1, последний 3 года назад
--- 10 фев 2014 ответить
Гарні вірші!
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником