Літературний гурток 'Поетична вітальня' гімназії №39 імені гетьмана Богдана Хмельницького (м. Київ) Керівник - письменниця Марія Морозенко

ІЛЛЯ ХАРЛАМОВ




Ілля Харламов легко увійшов у коло гуртківців, швидко завоював симпатії юних колег по перу. Це пояснюється просто, адже хлопець по-дорослому серйозно ставиться до свого уподобання, ретельно працє над словом, римою, звучанням вірша. У колі "собі подібних" він почувається вільно й природно, адже це його улюблена стихія. Він любить творити. До того ж, Ілля має природний поетичний хист, вільно римує слова і фрази, старанно удосконалює свій поетичний набуток. Хлопець уважний до критики, але й сам уміє вгледіти слабкі сторони своїх віршів, викристалізувати їх. Опріч іншого, особисто мені імпонує і ота особлива шляхетна соромливість хлопця. Пригадується, як він ніяковів, коли уперше читав на загал свої вірші. А як надихнули його слова знаного літератора Станіслава Бондаренка, коли той вирізнив хлопця із широкого кола юних поетів конкурсу "Надія". Потім були публікації, виступ на радіо... Маю певність, попереду чекаєна хлопця цікавий творчий шлях, адже і сам він є непересічною молодою Людиною. Щасти тобі, юний поете! 

 

Публікації віршів: Газета "Голос України", ВР України, 1991: 2015 р., № 19 (4 лют.): Харламов, Ілля. Нехай всі війни геть ідуть. ­ С.7

Цвід Антонія."Поетична весна. Чари барвінкові": добірка віршів учасників конкурсу // Літературна Україна. - 2015. - 16 лип. (№ 28). - С. 14.

 

 

******

Я не пишаюся війною.

Немає чим пишатись тут.

О брате, згоден ти зі мною?

Нехай всі війни геть ідуть.

 

Від нас, від нашої країни…

Хай оминуть цей рідний край.

Міста хай встануть із руїни.

О пісне, знову залунай!

 

Хай небо грає на сопілці,

Хай вітер віє із-за гір.

Хай хліб рум’яний на тарілці

Знов радує дитячий зір!

 

Нехай же хліборобів руки

Зерном наповняться сповна.

Нехай же діти і онуки

Не взнають, що таке війна.

 

              *****  

Заплямована кров’ю сорочка,

І снаряди летять на лани.

У війні не буває відстрочки,

Як без крові не буде війни.

 

За що гинуть солдати сьогодні?

За що сльози в очах матерів?

Чому руки до болю холодні

В українських загиблих синів?

 

Але горе нас сильними робить.

Сила нації - в силі родин.

І ніхто наш народ не підкорить,

Ми в бою стоїмо як один!

 

 

Зустріч з Тарасом

Над Дніпром стою я знову, слухаю що каже,

Жаліється мені сумно на те військо враже,

Що і знову нападають москалі на хати,

Чого вони, кляті, хочуть? Якби мені знати…

 

Отаке-то розказав мені дід - Дніпро широкий,

Знов стою попід горою зовсім одинокий.

Закричу на всю Вкраїну від суму і горя,

Хай почують мене люди від моря до моря,

 

Хай лани широкополі рознесуть сум вітром

І всі люди зрозуміють, як Країні гірко.

А москаль іде, грабує, людей убиває,

Бо москаль той нерозумний совісті не ма.

 

Ти не смійся, не останнім сміятися будеш,

Яке лихо людям скоїв, те й собі здобудеш.

Не вбивай нас, вражий брате, не радій зарано,

Не іди на нас війною, не сип сіль на рану.

 

Бо не бачив ти ще гніву справжніх українців,

Не дарма ми є нащадки козаків-сміливців.

Ми життя готові дати, та не честь і волю,

Треба – кров’ю ми зупиним москальську сваволю.

 

Зашумить наш прапор вічний рідними степами,

Заживе рід український у добрі і славі!



Создан 29 дек 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником