Літературний гурток 'Поетична вітальня' гімназії №39 імені гетьмана Богдана Хмельницького (м. Київ) Керівник - письменниця Марія Морозенко

Микола Завгородній (ст.2)




****

Моя поезія, ти будь моїм мечем,

І завжди буде що мені сказати!

Палають зорі в небі сургучем

І линуть думи з батьківської хати:

 

Є все у нас: степи, лани й ліси,

Родючі землі, повноводні ріки.

Забули тільки в Бога попросить

Для розуму дієвих ліків!

 

Усі довкола винні й неправі,

Із вуст зринає "Слава Україні!"

Та гордощів без міри в голові,

І віз стоїть на місці і донині.

 

****

Залишся сьогодні у мене,

Біля вогнища теплих світів.

Грають в хованки дивні знамення,

Котрі бачити я не хотів.

 

Залишися зі мною, як спомин,

Як густий аромат орхідей.

Вже не хочеться слухати гомін

Дріб’язкових і сірих людей...

 

Засинай. А я сам, на колінах,

Поки гасне свіча на вікні,

Рахуватиму щастя години,

Як хвилини солдат, на війні.

 

Недалеко до ясного ранку:

Світ народиться знов, молодий.

Прокидаючись ти, на світанку,

Посміхнешся: - Я поруч. Я твій...

                                 06.01.15 р.

 

    ***

Торкнися мене

мереживом ніжних повік.

Мій смуток зігріють ясні і сполохані очі...

Волосся твого темні хвилі я пестити хочу.

Назвати своєю. Твоїм називатись. Навік.

 

Твій голос, як музика.

Серце радіє у грудях.

І тінь твою бачити – чуйна, захоплива мить.

І думка, тобою захоплена, сяє, горить!

А хто ти?

Ще рано. Про це не дізнаються люди.

                                        08.02.16. (16:55)



Обновлен 11 фев 2016. Создан 12 мар 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником